Рівні тестування

Тестування на різних рівнях проводиться протягом усього життєвого циклу розробки і супроводу ПЗ. Рівень тестування визначає те, над чим виробляються тести: над окремим модулем, групою модулів або системою в цілому. Проведення тестування на всіх рівнях системи – це запорука успішної реалізації та здачі проекту.

Рівні тестування (Testing levels):

  • Компонентне або Модульне тестування (Component testing or Unit testing)
  • Інтеграційне тестування (Integration testing)
  • Системне тестування (System testing)
  • Приймальне тестування (Acceptance testing)

Компонентне тестування перевіряє функціональність і шукає дефекти в частинах програми, які доступні і можуть бути протестовані окремо (модулі програми, об’єкти, функції і т.д.)
Зазвичай компонентне (модульне) тестування проводиться викликаючи код, який необхідно перевірити чи за підтримки середовищ розробки, таких як фреймовки (каркаси) для модульного тестування або інструменти для дебагу. Всі знайдені дефекти, як правило виправляються в коді без формального їх опису в системі багів (Bug Tracking System)
Один з найбільш ефективних підходів до компонентного (модульного) тестування – це підготовка автоматизованих тестів до початку основного кодування ПЗ. Це називається розробка від тестування (test-driven development) або підхід тестування спочатку (test first approach). При цьому підході створюються і інтегруються невеликі шматки коду, навпроти яких запускаються тести, написані до початку кодування. Розробка ведеться до тих пір поки всі тести не будуть успішними.

Інтеграційне тестування призначено для перевірки зв’язку між компонентами, а також взаємодії з різними частинами системи (операційної системи, обладнанням небудь зв’язку між різними системами).
Рівні інтеграційного тестування:

  • Компонентний інтеграційний рівень (Component Integration testing) перевіряє взаємодія між різними системами після проведення компонентного тестування.
  • Системний інтеграційний рівень (System Integration testing) перевіряє взаємодію між різними системами після проведення системного тестування.

Системне тестування – основним завданням є перевірка як функціональних так і не функціональних вимог у системі в цілому. При цьому виявляються дефекти, такі як невірне використання ресурсів системи, непередбачені комбінації даних рівня користувача, несумісність з оточенням, непередбачені сценарії використання, відсутня або невірна функціональність, незручність використання і т.д. Для мінімізації ризиків, пов’язаних з особливостями поведінки системи в тому чи іншому середовищі, під час тестування рекомендується використовувати оточення максимально наближене до того, на яке буде встановлений продукт після релізу. Існує два підходи до системного тестування:

  • На базі вимог (requirements based) – Для кожної вимоги пишуться тестові випадки (test cases), перевіряючі виконання даної вимоги.
  • На базі випадків використання (use case based) – На основі уявлення про способи використання продукту створюються випадки використання системи (Use Cases). По конкретному випадку використання можна визначити один або більше сценаріїв. На перевірку кожного сценарію пишуться тест кейси (test cases), які повинні бути протестовані.

Приймальне тестування проводиться з метою: визначення чи задовольняє система приймальні критерії там винесення рішення замовником або іншою уповноваженою особою приймається програма чи ні.
Приймальне тестування виконується відповідно до Плану приймальних Робіт.
Рішення про проведення приймального тестування приймається, коли: продукт досяг необхідного рівня якості та замовник ознайомлений з Планом приймальних Робіт (Product Acceptance Plan) або іншим документом, де описаний набір дій, пов’язаних з проведенням приймального тестування, дата проведення, відповідальні і т.д.

Методи приймального тестування:

  • Тестування замовником самостійно. Це ризиковано в тому плані що у замовника може не бути творчих ресурсів, а завантаження по поточним завданням може розтягти процес приймання.
  • Тестування (Аудит) третьою стороною. Наймається спеціалізована компанія на тестуванні або підписується договір з конкурентом постачальника на надання послуг аудиту. Оптимально.
  • Спільне тестування за сценаріями із замовником. Постачальник допомагає готувати пакет матеріалів для приймального тестування, готує команду замовника до методичного приймального тестування, контролює хід приймального тестування і терміни його виконання. Присутність інженера з тестування з боку виконавця допоможе краще зафіксувати розбіжності, зауваження та виявлені дефекти.

Фаза приймального тестування триває до тих пір, поки замовник не виносить рішення про відправлення програми на доопрацювання або реліз програми.
Незважаючи на те, що приймання знаходиться в кінці етапу (а в невеликих проектах і в кінці проекту) – готуватися до неї потрібно заздалегідь і перший прогін потрібно робити трохи раніше – щоб визначитися з повнотою і якістю робочого набору артефактів приймання, привчити до нього замовника, заздалегідь виявити можливі проблеми в приймальних тестах або в продукті.

Наступна лекція

  3 comments for “Рівні тестування

  1. qalearning
    Червень 9, 2015 at 12:45

    Зміст:

    1. Введення в тестування програмного забезпечення
    2. Особливості вимог програмного забезпечення. Методи тестування. Фази тестування. Класи еквівалентності.
    3. Види Тест Кейсiв. Стани Тест Кейсiв. Багтрекінгові системи. Серйозність і пріоритет дефекту. Життєвий цикл дефекту.
    4. Рівні тестування.
    5. Види тестування ПО. Функціональне тестування (Functional Testing). Тестування безпеки (Security and Access Control Testing). Тестування взаємодії (Interoperability Testing).
    6. Нефункціональне тестування ПЗ.
    7. Види тестування, пов’язані зі змінами. Кросбраузерність.
    8. Agile (Гнучка модель). Scrum. Selenium.
  2. Лютий 12, 2015 at 09:21

    Очень полезная статья. Спасибо!

    • qalearning
      Лютий 12, 2015 at 09:26

      Пожалуйста, развивайтесь!

Comments are closed.